От, чудо, йойкнуло! Ворон-глум. Рух-круть-з-рук-руль.
Пружну свойону юдо-хвойду в шлюбну воду, хлюп.
К одної, - от, йому головунь-оксюморон, - в бороду!
От йому, слову-обнову, польову любку блогову.
Юзь-юсь-здоровулько! Бульбочку дошкульно-огульно.
Сумно одному. Юзь-Юзь, Голубко-голубко. Кожному - вроду.
Тлум дум з трону - юзь в допомогу, зозулько-зозулько! Тпрусь.
Донно, - чому мою, - нуждо, худо. Пошук! - Тужно, журбо!
Ув-двох, до гомону, в’ювну дружбо. Вдоволь. Розшук.
Юзь-юсь-товстулько! Бульбочку богохульно-прогульно.
Дуб з прокльоном, Олю! - З коцюбой клочко! Ходором - дьору.
Буду-буду-буду, - комусь положусь духом до твору йового мороку.
Коротку прозульку провсюдну розтронув, вдувсь в вподобу Бугу.
Вороному, соборному, - юзь, в сторону. Хто його суд? В пошук!
Жуль-жуль ходулько. Провулково бульбошко конвульсуй суть.
По полю до боку здорового монологу: люблю, люблю. Потонув.
Скорбно волошко з колосом, - чую сон, чую тронку, - чую гору.
У нього п’юнь-вовк, знову йдуть, з поступового Гонту до понту.
Хто його люту долю з хутор одгорнув, з розкошу - колосок!
Булькнув. Бульбочко,- вигулькнув. Бовкнув, - буркотун!
Мовчу. Сьорбнув борщу. Юзь-юзь. Скромно ймуть мою свободу.
Олю,твою фотку-зорю - до звукового, почулось, - побутовою мовою!
Молоду волю-вогонь з круто-будовою, - блог з бюстом! Хочу волю!
Голосом-орлом, до скону голосно сонцю. Скульптор. Хочу сонцю!
Пустун. Кпопотун. Воркун. Ходун. Олю, це кум! Однодум.
Дуко-Бугу, пульсуй духо-убогу, твою, розгорнуто любу школу
сповнюють в мою довгу дорогу з сумом, вгору до супокою.
Будь-що-будь, гонорову утробу голодом стомлюю. Юзь-юзь.
Людо, од боку мого роду зо мною, любо! Плов схолов, Олю.
Фортуно! Нюнь Лунко, - тонко оцюпь до купок гомункул,
юзь моїх струнь, хунто, кощунство!!! Гуртом-лузь-блунь-шуруп.
Юзь-юзь-юзь. То ж повну золоту росу, - то ж, Олю, струмок.
Ой-бо, з гумором в путь! Тобою, слово-змого, в фото-форму.
Олю, про когось чорну прозу творю, ой, то про твою долю.
Бо ж фугою, гонюсь, коню, - мов золотокосую у воду, - до схову.
Поцупь лупу, цупко в ступор. Гупнув. Юзь супровід.
Що ж воно, Олю, в око-ворсклу, тоншому слову фото-блог.
Од покров добув, зворонув. Сполуч долю з сосною. Рогуль.
Було до чогось мою і твою волю! Доброму - в путь.
Сурмо, побудь. З гордого походу - тронь сон-бровоньку!
Полюбовно в розум. В усміх. Згодо душ! Було б.
Художньо-шовкову одороблу-шоблу зруш колом в сукуп.
В гожу повну рожу-руту, - плюхнув, током, - ... у--у--уу... струм...
Щур-сумбур
Втнув усь зум, бутур-гуюк. Зуй руж внук.
З курсу зв'юрнув, в пурх-пухр-пух. Ручкуй.
Угу-гу! Нурт вчутнувсь у мур-тулуб.
Лупнув-узумнув буд. клуб в схудлу жвурбух.
Штурнув струб-студ, люд в джуруль-пустку.
Шбурнув струмувчу тучуль в лють. Чкурнув.
Улюлюбу всунув внутрь, журмулуй здуру.
Тю, хутку мужунку! Жпумурнув грубу щучку.
Чуй чужу любуду. Уступ. Грузьку вздрючку.
Кулю-джурнув, ружувну суху кумучнув.
Тут мушу вдуть чутку, ну, в сумку всунув
гуйкую, чую-чую, здуйсь, цю зубну люж.
Плющ, устюд-згубу всунув в куб дурню.
Гур-гур-гурнув кухлютру. Ну, устругнув!
Ну-ну, русгунув брул, труйну луку пруш.
Жду сну, ступнув в людську нужду. Уснувсь.
Круг бузнюв трую, утнув чубну дружбну.
Спухнув жмур, ху, чуй-шмурнюк чурунус.
Шкурнув щур в скучжу джур, шулюрнув в люрубюль.
Глупур шкульнув курву. Жмурнувсь слушнюк.
Дзусь, крутюк, Кузьмук угнув пручку руду люську в шум,
утруснув трурль, струхнув сюрну буль-булюль.
Звур-урву удушкурюв, скулурнувсь в лунь. Усюм. Бульбурнув. Уплюг! Южур крутурубнув.
Усюрнув мутну музу, здмухнув худь, в клуню шурнув.
Вщух.
*******************
Мене запитали на одному з фестивалів у Вінниці, чому в моїй «авангардності» так багато «противлення» класичним нормам верифікації?
Відповідь: Я би сказав навіть точніше, що у мене більше «приживлення» викривлень-дискурсів, ніж «противлення». Так я задивлений у різні трансгресивні дискурси в поезії, зокрема частенько використовую:
1) регулятивний дискурс виродження традиційних форм «свободи» думки у таємничі тіні «права» виживання;
2) примітивний дискурс інверсії симуляції натурального відношення об’єктів у віртуальне отожнення аватарів;
3) імперативний дискурс знищення маніпулятивного мислення тими «хто» був «проти», тих, «хто» став «за»;
4) безальтернативний дискурс помежого зближення «глибини» буття до «бунту» життя;
5) акумулятивний дискурс метання внутрішньої «гостроти» інтуїції у зовнішньому параді «зірок»;
6) регеренативний дискурс переживання «пандемій» відсторонення через внутрішній «сміх» самовивільнення;
7)негативний дискурс руйнування багатшого «світу» з відчудженням егоцентризму поета через байдужість до пересічного і потусторонність до біднішого;
8)репродуктивний дискурс самопоглинання розпорошених «страхів» внутрішніх істот на «уваги» за крихкими «акціями» добра для себе самого;
9) конспіративний дискурс нерозвинення «душі» і «негальмування» повені інстинктів в безодні «переляків» на гучних банкетах фобій-щастя;
10) спекулятивний дискурс оплати творчості та відшкодування за «дивакуватість» виживання в «раю»;
11) сугестивний дискурс презирливості до будь-яких «досвідів», все самодуховне на халяву і на дурняк;
12)рефлективний дискурс втрати психічного «здоров’я» та розуміння «святості» матеріального, позитивного світу Інтернет-речей;
13) депресивний дискурс нюансів найбагатших «можливостей» до статків у великий кредит та на будь-який аванс;
14) лейтмотивний дискурс зацікавлень до «харизми» медитативного оповідача в глобальній мережі;
15) паліативний дискурс самовичерпання в «аскезах» свого великого серця та пасивна любов до поетів-бомжів;
16)корелятивний дискурс «дачного» життя з полуничками і портативними смарт-вольностями та проханнями «грошей»;
17)турбоактивний дискурс запоїв заради «одкровення» і отримання «казкових творів» заради гонорарів;
18)шахрайський дискурс контр-аргументів про ощасливлене «самовиродження» у текстах і екс-депресивне життя «без грошей» в реальності.
|
