Опубліковано: 2020.03.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Сергій Негода

Тішення




Все моє  благо трішки біліша над містом.
Блакить,  з надіїй-бо, грішна,  - аж моє тішення -
рутяще навішення-змішення-віщення...
Срібло Південного ловить світло над Бугом.

Все, що ти  чуєш, все,  що ти бачиш,
не здоженеш і не вловиш ніколи,
як не похвалиш Божої волі . Час-мотовило.
Я не продам тебе, земле мила, за горе.

Я вже не встигну, ти ловиш мене, пекло.
То таки -так не даси мені волі на шилі.
Як не спустиш  все золото  в деко,
Хай заблищать над мурами трішечки, - мила-а-а!

Більмом даленіє моя веремія.
Моя ностальгія як летаргія стихії
віялом чудить,  мрія розвіяна,
вітром пускає долю повз істерію месії.

2020
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51183/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG