укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.03.10
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Бабівщина

Так, неабияка наша правда,
за ласку - щастя не нам.
Жвакота в Погребах.
Джок-жовтячок-гнів.
Ясний сонях висох у сні.
Амінь усяким амбіціям
і амністія усім владарям.
Нехай вогнецвіт пашить.
Ніжить нівроку грішні душі.
Залізна щіточка щіть по ріллі.
І без землі паничі-віничі.
Німота то, як ябка без бібка.
Магайбі баба, коли вже сваха.

Якась натхненна
заправська американка,  
вирощує кавказький
амараліс для нас
у опегешному амфітеатрі,
ач, навіть написала  
мрію про аватара.
Ця владолюбка з косою
вітає її кибисть.

А мій мідянчик-мідяк
не лише бунтарю свояк.
Намінялися давні часи,  
знайди не вийшли і не знайти.
Авжеж, чисті скиглі кигиці, -
за якийсь аврал у аварів!-
аці наші, як сказилися дабі, -
аватарія вся на автопілоті,
- ась, мразі, -усіх одразу!

А ти де зараз, - ава між вузлями, -
москалям за кацапа, - заливаєш
фейками авгіїві висилки.  
Заміняй  їм землі на ОТГ
хай усім донбасам,  - шабатурочка!
А щіпки - на мізки - політурочка.
Міждоріжжя міждо міжбрів’я!
Зайдів-но скидь, - бравурочка, -
там на лініях світів - ботусочка,
то не зівай на відкази своїх
києвичів, лихварів-австріятів.

На дні річки Трав’яній
знайшли сиві і старі рани.
Цілі кладивиська герців,
цвинтарі сивих месників,
тіла заввишки інквізиційного
вістря, як ці  байди старі жили!
Цей клаксон придавив  моголів,
А Іванів-син за базами даних, -
аватарів вивів світ за очі,
його боти грають на клаві.
Бот-аркан написав
дайнеміксу мотив-лист,
наче він кмітливий бідар,  
квапиться на  план  праці.
Навіть у листі згадав
звитяжні ряди своїх міжгірь.
Майдан наших клакерів
взяв за багачів-тягачів,
аби всіх на паризьких
автопілотах до Огайго звабичи.
Нові зелені впливи - як бугром!
Тут якість-то стрім-правди..
Під час аналізів йдуть зливи -
ботів з експерт-магістрами.

Скарга загула, - загуляв ать, -
я мушу, - тю, карга, взялася за
цю палю найкращу,
а я запалю цигарку, -
цю смагу-малушу,
як душу-шавку вблагаю.
Я йду за хату, -
тут я закурююсь,
як задужаю стару рану.
Мув-в-в, - за валюту
на хмару заправлю,
благаю сагу так, - як там,
ця злюща псяра, -
гавкнула на мару-макуху, -
а та - в загукувану хащу,
укладану навкруг.

Глянь, на цю худу красу, -
ну, яку, яку , - та,- тю, -
я ж загружав всю цю маму, -
у стальну вазу, - в базу.ua.
Я кажу душа.ua - ти задумайся, -
а вона хрумає штучну ману.
Я заманював її, псюру
у марудну  саванну і kаявся,
грався, лаявся, забавляв уяву, -
так, на шару,
а шара, як взулася.
Взяв, вату втяв їй з вух,
та в гуаш - о, дурак! -
Бач, як загаласувала,
я там, як за мужлана.

Вау, на вдачу забуяв Улян.
Я думав вусляр, - а ти чувак!
Як, забув, я уганяв
вашу зав’язану Ганю.
Намалював таку татушку,
на всю дужу балію.

Я бачу вбрану  вдату хмару.
Як вам, - муляє смак, - ця  густа маса.
Да, - так, за ваш стан, дякую!
За цю вашу забаву
згадувала стару. Каргу!
Бражану, святую Машу.
Прагнуть вашого авангарду.
Ждуть, якусь вашу, надбавку-забавку.
Вуйкам, стару сажу мнуть.
Струшують, як шану на вуста, макуху.
Мурують стяжку під арфу.
Майструють вайлувату арку.

Забув я вашу важку ваду, -
цю смутну багуру.
У вуха вставлювала цю вагуру.
Я наманікюрювала вугіллям праву руку.
Зранку змащуювала туш для губ та вух.
Чула: загальну увагу людства
До твого зарядного авангарду.
Так, я  всю ватру.ua занюхала.
Я зафарбував сучасну карту сайту.
У макіяж  замаскував красу
Юкреїн-аксесуару.
Зранку працювала вся брать.


Ат, виникла нова адміністрація
на річки з адміралами з Дніпра.
Криків - ась! Лязг! Стрільба!
Влада - це не аренда! Жулья сядь!
Кричали за адміральскі авізи
якісь мармизи з Дніпра.

Загнали  бабло світ за очі!
Адамашки нарили гріхів!
Бліда «адаптація» вівців
втікла від актриси-Марусі.
На слабість зв’язаних ряшків
защічкали щічки Клаві.
Лівий клімат нових храмів
накивав п’ятами в Мокшу.

Ажіотаж.  Атас! Ат! Жабалуха.
А нові ціни пішли до біса!
Їх запах взяв багатий навар.
Так хлам-на-хлам у нашій
річці Трав’яній  отримав жаврят.
Жада да життя, - яка ядуща жагота!
Багач-атаман напанував раїну.
Атсь! Який жабрик!!? Жах!

Збір фалдів штучить мізками.
Саміськи тихі чіпи в тилах  
наскладали таємничі плани.
Дівчата наткали їм хатласів.
На лицях - яса. На звірках - нема.
Майдани за власниць з Вінниці.
Щімко кричать лише ниці бабусі.
Стоять ясні храми посеред біди.
А навколо одні святі, - і товсті батюшки.
Ач, біла хмара набридла і впала.
Вам - Лавра, а нам - камінь-газдар.  
Апчхи, - якісь ядрісні табаки війта, -
на кумбарах зелених архарівців.
У цих - вільні амбари,
У цих  - рідні  Канари.
А заплатиш,  як чайні, - не то на нари!
Аж Сейшели йому жабокрячять.
Моя тиха дяка тим, хто
ставить храми нашим вірянам.

Надзявкались, - здійнялася
чорна ахінея хоромів вище
світлих барв у склянці.
Дві частини вбили своїх.
Сили не мали вибити,
ще трійох - з чорної хмари, -
так наші немішні сили  
відбігли вбік і втекли геть.
Аса! Крим-і-нальні палаци
звільна рябіють банями,
як позолочені поци.

Взагалі чистий стан,
усі ситі і в золоті
за високими парканами.

Що нам звичні наяви,
на війну звуть рідних?
Ваша - війна,- наш вампір!
Наша бійня, - ваш замбріг!
Найбільший міжнар війон!
Прихильники Ліги Націй
правлять балом, наче Війоном.

Майдан зібрався з дітьми, -
там світ на війні вмира.
Кричать  жінками майдани.  
Кричать! Мир - на часі!
Ні - вічній війні! - кричать усі.
Бабах! Бабах! Бач, - срач! -
Залаякав святих дів з дітьми!
Напинайся, балабай. І
І, ти шалопай, мене не хапай!
Яка харя, - опер в чмарях.
Почорніла   мертва п’явка.

Бабина Хівря закричала:
«Бабівщина - ця наша!»
Крива і стара вийшла
до лицаря. Майдан - криком
піддав тій бабищі.

Пішла з старої біла мара.
Барабане,  не бий!
Народе - вічно стій!
Це бабі сниться
багатий син Іван.
Засватані в латах
втирають білого війя  
з нового Різдва
сина Івана.

Аватарять снайпери
міцними ряди бійців.
Визріли пишні і гарні
лицарі з наших краях.
Наталка біжить до них.
Лається - злюща  на світ.
А тут десь в рядах її син.  
Хто забрав її з власниць паї?

Балабайка  була усім.
Заразні підлягались під тини.
Мінливі хмари пощирились.
Бджілка в сивих вухах віддзуміла.
Прихилиш, приязлива, -
Марічка, постій з нами, -
Ми ж, міцні бійці,
після бражниці.
Білий, свій хліб.
Бриндза, як бязь.
Які ладні  міхи.

Наблагалась владичиця.
Звірилась, звідалась,
як благий син
сам вирядився -
в нову армію.

Забзділи вітри з півдня.
Забзичали оси в дублах.
Звабик ізвів усіх на кін
От вам свій ва-банк життя.

Ватажки запрягали
сліпих і німих в ясла
нової війни  боріться
за бабівщину.

Азартні картярі
здали на вівтарі
нові гривні.

Торішні щавлі
зацвіли
під хати
і вже не скисали
в обіді.

Владика Порфірій
на новому цвинтарі
перечитував
старі Біблії
за усі наші
і за душі загиблих.



Усіх довіз, усіх на
марний базар.
Отакий абордаж  
даремних товарів
на ярмаркове джерело
у чорний базар.

Деякі дивляться і все,
серед усіх все видивляються,
Усі тихо дичавіють з м’яса.
Довершений окорок стає
досконалим щербетом.

-Доня, ти де? - дочечка, донечка!
- От не загадка. - Убила!
Ти таки вистрелила в діда.
Гільза скотилася долілиць
по дощечці
в долішній рай.
Як ти змогла донести
кулю у ці старі дрова.

Неначе заіржавілись
закрутки в закладках.
Завжди на жалюззях
реклам посеред чорного базару
стоїть заіржавілий стенд
в заставках нових Сіті.
З жаским живописом
в кварталі бідних
живе собі чорний базар
ярмарковими дітьми.

Чому у них така зависока
ця хвиля любові до ринку?
Чому у них така задалека
ця Хвиря в коханні до ранку?
Чому  незлегка  ця  Хмиря
в розмові-спочинку?

Ні, просто зі слів, а не від сліз,
я зобразив її таку, як є,
отаку, зубожілу, вагітну
експерт-єретичку в житті,
вживу, отаку, як на ринку,
одну незаміжню.


Якщо ви не закінчили ліцей
і залишили його навіки,
щоб втекти на заробітки
на край землі, то це
до мене, - купуйте взуття.

Якщо ви не закінчили універ
і забули про нього,
щоб зубожіти між
індустріями роботів
і заводами машин,
то це до нього, -
купуйте білизну.

То це ж для вас на базарі
живе цей  зелений кавун.

Хай вам скидається камбала,
а у нас кип’ячий казан.

Ой, це у когось, а не у нас,
велика кишка не замала,
щоб круті колеса крутити.

Кілометровий каталог
До чорних кварталів, -
візьмете. Віддам.

Закосила колія велосипедна
і покроїла вже геть всю трасу.

Ось тут контрактовий квартал?
Так, - тию, геть закопчений курятиною.

Ця молодиця, мов кропива.
Кропива - корисна в кулінарії.

А  у вас є чорний літопис?
Лише з-під поли, як магістру.

Мабуть, ні, - я візьму, оцей маркетинг.

Невидима мережа мозолистих рук.

Монолог  базарників
про приховану  
непомітність стоїть
на зупинці.


 






 

2020
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні