Опубліковано: 2020.03.04
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Собачий рай

Бездомная псина лежит под забором,
на слякоть мирскую взирая с укором.
Ей даже не холодно – просто противно
и, главное, сыро и бесперспективно.
Ну что ж тут поделаешь… видимо, доля:
кому-то барак, а иным чисто поле.
Вдруг стало обидно, досадно и пусто,
и где-то в душе всплыл мотив очень грустный.
Но всё-таки жизнь не зловредная штука,
и к тем, кто не пал, – счастье входит без стука.
Ведь тех, кто надеется, верит и любит, –
судьба не растопчет, и Бог не осудит.
Вскочила от мыслей таких собачонка,
рванула по лужам… и счастье вдогонку.
И жизнь улыбнулась у самого края,
ключами звеня от собачьего рая…

03.03.2020г.

2020
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51132/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG