Година пік; час криз та збочень
Перетворив на бурю штиль.
Вони ж заклякли очі в очі,
Вчепившись міцно обопіль.

Напруга й метушня столична
Їх не стосується, о ні,
Бо в кожного висить наплічник,
Набитий чимось, на спині.

Вона йому навушник суне,
Якась мелодія луна,
А він - стрункий та злоторунний...
(А може, це також вона?)

Волосся кавою відгонить,
Рум'янцем зваблює щока...
Стоять на виході з вагону,
Й нехай весь всесвіт почека!