Опубліковано: 2020.02.19
Поетичний розділ: Філософська лірика

Владимир Белозерский

К часам

Часами мы приучены к режиму.
Но ведь они - не время, а пружина.
Они лишь служат времени колоссу,
шатая маятник и двигая колёса.

Отмеривая времена и лета,
стучат о сталь проворные палеты.
Эпохи крах, Отечество в руинах,
но знай звенят кровавые рубины.

Хоть в золотой, хоть в бронзовой оправе,
но время — не добавят, не убавят.
Отрадно тикают и слух мой умиляют.
Но жизнь за каждым стуком умаляют.

Идут часы, заведена пружина.
Им всё равно, мертвы мы или живы.

2020
© Владимир Белозерский
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/51069/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG