Опубліковано: 2020.01.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Рассмешите Бога

Все надеются на Бога,
расслабляясь и плошая:
мол, накажет, но не строго
да ещё поманит раем.
Человек предполагает…
ну, а Бог тайком смеётся.
Даже Он порой не знает,
чем там дело обернётся.
А вернее, сам не хочет
изменять теченье рекам
и отчаянно хохочет…
Не мешая человеку
выбрать путь и крест осилить:
пусть ухабиста дорога.
Чтоб не мучиться бессильем –
рассмешите, люди, Бога…

10.01.2019г.

2020
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50982/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG