однієї холодної осені ми їздили до Полтави,
в центрі зайшли в будинок-музей Котляревського,
який все більше заглиблюється в землю, вкриту асфальтом
думали, як він жив у провінційному містечку,
поки в столиці виходили піратські видання його твору,
хоча, можливо, самітником жити краще
багато хто з письменників уникав суєти
роздивлялись його портрети, потім мене мало не покусали собаки
на центральній площі міста, їх відігнав якийсь чоловік
цитати з «Енеїди» в підземному переході
біля торговельного центру мармурові
всі знають про Енея початок, ще про Дідону,
ми ходили повз цей мармур
не знали, чим заповнити кілька годин до потягу –
були вже на полі битви, в краєзнавчому музеї, в альтанці
потім виявилось, що приїхали не на той вокзал,
бігли на потяг, зупинка 2 хв.