ми мали б дожити до перемоги з окропу котла, з чорного тла з ікони на вітровому склі, Богородице Діво, куди ти нас привела водила по колу знайомих та вицвілих фото пам’яті меж дивись лише вперед і за компасом стеж мали блукати стежками вишитих рушників, про які вчили у школі ми обертаємо шарфом свої шиї кволі, кидаємо оберемки квітів у рів полум’я згасло, кажуть, нарешті наш Рим згорів ми мали б дожити до перемоги, не гратися з сірниками згадувати літери, блукати викресленими містами ти залишишся тут, навіть якщо не помреш отже пильно за собою колишнім стеж ми мали б дожити до перемоги, але перемога потрібна всім ти бачиш три сімки, вигадку цифри сім розпечені стіни, знак рівності між коханням і небуттям квитки на потяг, залишені зі сміттям |