Опубліковано: 2006.09.21
Поетичний розділ: Філософська лірика

Роман Коляда

***

Дивлюся я на все і кличу:  “Боже!
Трінітротолуол не допоможе!
Може,
Треба починать спочатку,
Без непотрібного дурного спадку?
Ти, мабуть, знаєш,Господи, що далі буде,
Якого чуда
Ти явиш людям?”

Молюся зранку я і кличу: “Пробі!”
Чи ж думав я ще коли тішився в утробі,
У гробі
Побачить світ, в якому хтілось жити,
ростити діти,
косити жито.
Аж ось воно – побито світ іржею,
А ти своєю
Світи душею.

Палю свічки, молюся й поки дишу.
У вухах вітер часу свистом пише
Вірші.
Читатимеш їх, Боже, ти один,
Коли полин
Покосиш і зупиниш часу плин.

2001
Київ
© Роман Коляда
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/506/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG