Як щедро осінь розкидає
Чарівний золота запас,
Бо хоче, а не обіцяє
Озолотить весь світ і нас.
Вона напевне має знати,
Свої вже полічивши дні,
Що все це золото забрати
У небуття не зможе, ні.
У неї не людська природа,
Тому і віддає землі
Розкішну сонячну погоду
І свої статки немалі.