Опубліковано: 2007.04.11
Поетичний розділ: Сонети

Надія Чорноморець

***

Ірочці Коренюк

Вже осінь виплакала сліз, вже відридала!
Світанок сірий, сірий день і сірий світ.
Та раптом з марева зринає - білий сніг,
В танку фантазій білість розгулялась.

Сніжинка кожна - філігранність досконала -
В повільнім вихорі, як у мінливім сні,
Кружляє і летить на ліхтарів вогні,
І до землі спадає величаво.

Вальсує за вікном - а тут свіча горить,
Спливає, скапує, повільно загасає,
Свіча й легке вино - і флейта тихо грає,
І ледь слова пливуть, розмов неспинна нить.

Час зупинив чи лиш притишив біг...
Навколо сніг, лиш білий, білий сніг.

2000
© Надія Чорноморець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/5046/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG