Опубліковано: 2019.08.08
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Нос...

Мой нос живет отдельной жизнью -
он чует, ловит, узнает...
тот запах тонкий и капризный,
что глаз не видит, зуб неймет.
Играет он с волненьем ветра
свой филигранный полонез,
летит мотив, теплом согретый,
через поля, сады и лес.
Он помнит ароматы Детства,
дымок костра, амбре цветов,
и никуда от них не деться,
вдыхая струи грез и снов.
А бриз морской, а горный воздух...
все это космос для него,
как чистый снег в ночи морозной,
и нет чудесней ничего!
Но самый главный - запах сердца,
он слит с дыханием души.
Пусть жизнь порой и сыплет перцем,
его храни и не глуши...

Мой нос... живет прекрасной жизнью!

17.10.2014 г.

БЛАГОДАРЮ ЗА УЛЫБКУ:)))

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50394/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG