Світанок сивий, присмерк засивів, І сива ніч розшелестілась сумно, І сивий день перебирає струни Нестримних і поквапливих років. Та пахощі бразильського прибою, Троянд китайських, віденських снігів, Вітрів цейлонських і одеських снів В‘юняться, сповиваючи собою, Коли, здолавши метушні логічність, Біля каміну Ви присіли відпочити, Щоб з легкістю вглядаючись у вічність Духмяний чай, присьорбуючи, пити. Такий близький - такий далекий світ... То “Сивий граф” Вам сивий шле привіт. |