Опубліковано: 2019.07.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Портрет...

Я пытаюсь слепить свой портрет...
хоть совсем рисовать не умею.
Белой краской усердно кладу
благодарно сияющий фон.
По прошествии множества лет,
я душой, как-то так, не старею,
постоянно у всех на виду
и стараюсь выдерживать тон.
Мне б хотелось... прожить без прикрас,
чтоб не вспомнить «мучительно больно»,
не терять самых лучших Друзей,
да с людьми свою душу делить.
И пока мой огонь не погас,
полечу-ка я птицею вольной...
может станет немножко светлей.
Ну, а так, буду «жить, чтобы ЖИТЬ!»

Я все время леплю свой портрет...

14.09.2014 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50290/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG