Опубліковано: 2019.07.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Афонін

***

Вже майже звична ранку панорама...
Гучний цикад знов будить передзвін,
Скелясті гори у вікні, мов в рамі,
І щось кричить гортанно муедзин.

Південне сонце сліпить сонні очі
І у шпаринку кожну загляда...
В які віки я сам біжу й охоче
Туди, де в жовтих блискітках вода.

Де цілий світ з суцільної блакиті
Змішав тут море з небом легкий бриз,
Дивлюся і не можу зрозуміти?
Де верх у цьому міксі, а де низ...

Я поринаю в цю блакить бездонну,
Що обійма так лагідно мене...
От як від неї їхати додому,
Коли моя відпустка все ж мине?

2019
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/50257/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG