укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 42058, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.07.05
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Деструкція народного тічера


Обезлюднів чудо-урок
про мудрого сатанюка на бульварі
про будні дурного і хитрого  
розповсюдника облудно-осудних
гарнюків  в нудній школі.

Заслужений  учитель,
з учнівським поганялом
«букер-ублюдок»,
котрий по-народному обпудрював
на зоології поліщуцькою амебою
русокудрих, небайдужих
бобчуків, кухарчуків, зайчуків,
кашлюків, селюків, шевчуків,
шахтарчуків, байстрюків  
а потім фукав, пхукав, нукав
самоотруєним словоблудством,
після цього мазюкав роздобутим
паскудним блюдом гадюк, -
тпрукав, курлюкав, хрюкав,
трюкав у блюдо якоюсь падлюкою,
потім тюкав в огудний розсудок  
чудь-указкою-алілуйкою, - фернамбуком! -
будь-що-будь,  - улюлюкав в дебілку, -
Ну-у, що людоньки! - Од, ти - Крамарчук!
Яке це оружжя в руках Лагранжа? – Це редуктор! -
А що скаже на це спонукливий  -
Коминярчук! Коминярчук! - Не спи!

Так, умудрений друже, Циганчук,  -
ти сьогодні будеш у нас  – караульним! -
в непереможній армії Дорошенка!
А ти, чорнокудрий муже, Крамарчук,
ти сьогодні будеш у нас - писарчуком у Мазепи!
А хто ти, Чабанчук? Так, я - вільний спудей! – у Сірка!
А це ти так занебайдужив оцих буржуїв  в академії.
- Я хочу до голопузих волоцюжників?
- Зрозумій, друже, ти будеш тоді, як нехлюй,
А як з чужою вудочкою станеться конфуз, -
Ну-у, уяви, безглуздий конфузик, - од, тобі буйвіл!-
А так ти з кужільним вузликом, і з лантухами,
з алілуйними друзочками  угруз в крамар, -і  все, тобі добре! -
Грю-ю-юк! – Ка-ю-юк! – Грю-ю-юк! - Ка-ю-юк!
А ти ще не піднатужився, - чекаємо ж, - декламуй свій твір!
"Думи в калюжці Музи.." - … . – ну-у, які ще Музи?...

Байстрюче, ти – як отруйний курдюк з кобзою.
Ах, ти, знову не вивчив ноти, – ти -
люксовий чистоплюй,
з волоцюжною дудочкою, -
вдуй-но, похукай в дудку свою! -
Фук, фук! Фу—у!  - Од! - кургурзлий холуй, -
дуй-но, - упритул - в мундштук! – потужніше!
Ти – що, як - мамелюк, - а ти - сьогодні - буйний Ярчук, -
з французькою мензуркою треба чуйно.
це, каучук в твоїй цидульній кружечці, -
Ох, друже, якийсь ти - товстопузий вуйко! -
Чому весь в пудрі – зніми з себе картузик, -
чо, тут мружишся? – Нахімічив!
Це вся  пудра на тобі.

Чо-о,-му-у? Ти казився на фізрі!!! –
А ще хвалився, що мужній злодіюк!!!

Мені байдуже, - що там у тебе.
Я -  самоук, - а ти - писарчук.-
Отут тобі! – Цвай! А тут – трай!
Тьхукайте,  чуйні людоньки на нього! -
Він не хоче, він не буде  
одружуватися
з смеречнючкою-неучкою!
А з музикою Музи? –
А я не буду – вічний Сиротюк.
І будь-що-будь! – Багатюк!
Ти –ж не боягузливий Байстрюк!
Не шушукайся, Наймичук, -
я тобі не Гуцул.  –Я  - Гуцало!

А де зараз найвишукуваний в Прилуках Селюк!
А де сутужний та розпуклий Сатанюк із Прилук?
Цей і той втік з уроків!
А в яких Прилуках розгнузданий Циганчук?
Харапужний!  – цей твій глузд залиш собі,
бо всі Прилуки паплюже.

Облудника-паскудника,  
чимдуж і потужно буксонуло,
він самотужки
жив, живе і житиме,
хоча дуже схуднув
народний «букер-ублюдок».

Оце, учора, всує, пополудні
старий учитель,  -
та він приголомшив би будь-кого, -
оприлюднив моїй дочці
чудо-юдо із зоології, -
справжнього,
розпатраного,
спаплюженого,
запилюженого,
звуженого вужа.
- Як донька злякалася!!!
А деякі мамаші
пішли до нашого
завуча Шулера
жалітися на нього.
-Дурнуваті, мамаші!

Все було так,
що просто сліпило, -
це потім вже -
його зсутулило,
а мене розчулило  
на все подальше життя.

Ну,   що  коїться зараз
з «букером-ублюдком»?
Він - на пенсії!  
Постарів.
Бідує на краю села.
Тихо відкриває  очі
кмітливим і розумним діткам!

2019
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні