Я. Т. И.  
                                             
Нікчемний поет, - так тобі  кажуть, - а ти
день-у-день радій сонцю і час від часу плач до землі,
розбирайся сам в собі  і  пліч-о-пліч бийся
за власну силу,  гідність, нагальні інтереси,
бо прийде той зрадливий крик і лютий час,
коли у тебе все відберуть твої вороги,
а білий світ освятиться для тебе пеклом.

Скверний поет, - так тобі говорять, - а ти
відчувай і нервуйся, захищайся і відстоюй
власні думки, переконання, погляди,
бо є тупі люди, котрі зачаровуються і кричать
в лютій ненависті на твою самобутність,
котрі будь-яку свідомість помножать на нуль.

Пакосний і негідний поет, - так тобі пишуть, - а ти
клекоти волею, твори і утішся життям сьогодні,
раз-по-раз заіскрись очима, знайди собі дотепних друзів,
та, знай, час натякне тобі на твої помилки,
тон та інтонація підкажуть тобі ворогів,
котрі привласнять тебе і твою свідомість.

Бридкий поет, - так тобі кричать у спину, - а ти
Гори і крутись, наживай свій, власний досвід і  добробут,
бо найвища маячня і омана сучасних лідерів
легко обіймає, а потім захвачує у міцні лещата
будь-кого і миттю перетворює його
в ненажерливого та ідейного параноїка
на зразок: флюгера, вождя, фюрера-дуче.

Галімий і фуфлижний поет, - так про тебе думають, - а ти
просто шукай своє блаженне і втішайся знайденим.
Благословляй і напувай усе емоціями, натхненням.
Наснажуй себе наяву, і неси себе у цей світ.
Оживляй чудодійну наснагу любові і кохання.
Накопичуй і увиразнюй свої тривоги усім.
Шукай і шануй тих, хто має власний досвід.