Опубліковано: 2019.06.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Мария Сакали

Всего трудней...

Наверное, всего труднее
в ответ на будней рык Абрека
не пасть пред ними на колени,
но не дойти до озверенья,
оставшись просто человеком.

Любить - конкретного кого-то
любовью без следа корысти,
не род людской повально, оптом,
на всех углах и перекрёстках
оповестив рекламой броской
о той любви большой и чистой
из гуманистов гуманиста...

Помочь - опять же не безлико,
не отстегнуть для имяреков,
в Луанде бедствующих где-то,
отобранных банальным тыком;
но помощь оказать соседу
(когда и сам с нуждой в обнимку),
о ней не голося при этом...

Всего трудней на зыбкой почве,
не поминая Бога всуе,
принять своею боль чужую,
от личной то и дело морщась.
Брести, мучительно, наощупь,
отыскивая гать вслепую;
среди засилья жести вотчин
стремясь души не обесточить.

29-30 июня 2019 г

2019
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49931/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG