укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 43054, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.06.22
Роздрукувати твір

Сергій Негода

На онлай-службі в  храмі



О, свята простота! – Ти сама собі на умі, - віро, моя.
Саме враз пізнати тебе,- саме враз спекти нам раків.
Проте, тебе, неначе з хреста щойно зняли.
Ти не чуєш землі під ногами, з тебе кров тече.

О, свята простота! – Тебе  їдять мухи, - ік, лихій!
Розпинають усю тебе не десь, а тут за ворітьми.
Обдирають, як липку, не покладаючи рук.
Розтягують за ноги й за руки, і кладуть на хрест.

Лізуть з шкіри, забивають в тебе ржаві цвяхи.
Істерично ману пускають,  і тебе на хресті піднімають.
Не святі горшки ліплять, - кричать ще масні слова.
-   Аніщо не істина, - регочуть, і з жиру казяться.

А в плечах біллю ниє, - і в жарить так дух, в піт кидає.
А люди і в ус не дують,  їм свербить чесати язиками.
Віро, тобі вітром повіяло – ти не чуєш землі під ногами,
О, свята простота!, -  У владики чешуться п’яти.

Йому, як у Бога за пазухою, ходором ходити,  
аршин за аршином долати,  як дурному згори,
тікати світ за очі манівцями, через край – у рай,
через силу більше слів ковтати, збиваючи пиху.

Віро, білий світ вгору піднявся, серце твоє зірвали.
Віро, тобі їдять печінки серед білого дня, і зводять рахунки.
Віро, сонце скривило міну на тебе, скоса поглядає.
Віро, тебе збили  з пантелику, -  так, що мені пропадом пропасти?

Розправляю  крила і лечу  соколем крізь вогонь на край світу,
Оце, закордон, - відкриваю  очі і бачу  шматок хліба,  -
аж роззявив рота.  Тільки найкраще достатньо добре…  
молюсь  і працюю, - не то ж бо той що…

2019
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2022 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні