укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41902, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2019.06.08
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Прудка бабуня на майдані


Балакуха, наша матуся, Уляна.
Така, як шануйся душа з ранку.
Уся на вухах, файна мамуся,
запускалась в танку аж з ранку  
та блукала тут як пуста правда.

Така, ця дужа, наша Маруся-бабуня,
Маша, Пушкар Маруся, - крута в бажаннях.
Ай-да-бабуня, як загляну в шарпану клуню,
а там в дрантях ряба, кам’яна баба - Маруся, -
яку  одзразу чарувала журба  святая.

Бабуня лаялась сам на сам, -
Стара баба запнулась на красу,
скасувала найкращу
сукню на  бал-балаган,
а завтра як на тьму, -  на майдан, -
якась сатана взялась.

Так бабуся кажуть: гля, удавлюсь, -
так мама кажуть: гля, запнулась.
Знаю-знаю, - я ж бачу -  жах,
баба тут ще за татуся лунала, -
аж страх мурзав на алюрах.
Ух, бабуся, - аж рукам струс в гаманах,
та вухам на халяву  ця  каблучка.

Баба губаста в брюках і на каблуках.  
Ну, кажу вам, баба-скандал.  
Душа замкнулася в шкаралуп.
Нагукала тяжку зраду на багача.
Власну муку  всунула в його рай.
Так, втручалася в кубла трударя,
аж махала рука в руку мухам.

Та хай, баба  святкувала важку муку,
Маруся насаждала панам тютюн в трубку.
А тут бацнула туга - за того буяна-байду -
аж луна жартами знялася.
Та кажуть, бабська натура - спалювала душу.
Та  кажуть, душа забуялась,  - танула на майданах.

Баба Маруся, - яка стара, -
набухалась в п’яну атаку,
загуляла  аж за пазур-яр, -
а там, цяцька,дужа батрачка-бабуня, -
Маруся, Маша, Маруся, Маша! -
таку сварку втяла, – як за щастя!

Мала баба Маруся багату хату в пазур-яру,
там запрягла  дядька Малахая в канчук-пугу.
Глянув я на харпаца, на дядька, та на бабу,
Так стара курка, а так дала маху.
А як накупалася баба, - аж  майдан - за край,
Як   тут взявся на страх батрак-бунтар Малахай,
-   Бачу, - згадала, як встряг!!! –
-   Настав час, шукай ту курку, Малахай!
Взяв та зарубав курку Малахай, -
А я взяв нагайку з бахура,
та як  забабахав узвар.

Сама Маруся край Хуторів ставала скраю, під хату,
-   Бай-бай, наша баба Маруся, бабуня-акула!
Як нам, куркулям, в амбарах пруха!!!
Файна була баба! Вся –  ватага Малахая
тьма –тьмущу  чару наплаче, -
А потім пуття з глузду, - загублювалась , -  
Вся глуха хата - в думках за бабу Марусю.

Страх був. Якась дукачамська банда
наступала в Україну, була сумна засуха.
Так ця, стара карга, бабуся Маруся, з багаттям
в баньках, чаруюча рута на вустах:
–Так ся, банда! А так ся, банда! -
- Н-на-а!!! – і показала вражим мордам зад, -
І ще дулю спереду! – А потім:
- Як вам на запах моя дулька? –
- Така дурна баба, як кулач багача!
- В калюжах на баюрах не валялася.
- Багатюща баба для  базару.

Була часто замурзана бабуся Маруся,
Працювала в майстерні, як якась небайдужа.
То якусь мазюкала багряну гуаш.
Якось баба Байду малювала з мару та уяв.
Наляпувала  ладану в смутку на гультіпаку!
А як клялася в тарарайку, - анулювала
всю багату та нахабну душу, -
сказала: жанр арт-плачу - за Байду.
Як-будь-яку байку пізнавала.

Бунт-була-баба, - яскрава загадка  часу,
Як-ух-така, була така Маруся, як у птахах,
була вдача на п’яну чарку!
Та тут, як раз бабу взяли на суд, –
Так, як зараз, - за не сплату задатку.
- Дурна баба, - малярка  в лахах!
Заблагала, - заламалася  на всю,
Ну, така, злюща, як ржава баба-яга!
А там суддя кажуть: На ясну душу, бабуня,
Пушкар Маруся, -  сама відсудилася.

Шурубурна галабурда, - був похорон бабусі Марусі.
-   А така буйствувала баба-душа.
-   Аж, зуд в руччях, аж, зуд в скулах,
-   Зухвала була бабуня Маруся.
Вона мала важку ганьбу в душі.
Вона чулася на усяку жару.
Нашукалася баба Маруся,
якнайзакусану губу,
якнайзачухрану руку,
упала  в нестям  
за крайню  картину країни,
затушувала душу в думу.
І відійшла бабуня, Маруся Пушкар.

2019
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні