Опубліковано: 2019.05.17
Поетичний розділ: Філософська лірика

Мария Сакали

Вымыть бы душу

Вымыть бы душу, как моется грязное
после дождей и метелей окно,
в мути своей до того неприглядное,
словно сегодняшних дней полотно...

Вымыть и вытереть, ветошью чистою
блеск постаравшись алмаза придать,
оптимистично надеясь неистово:
белая душенька стала, пушистая,
душам другим образец на года.

Ан, не получится. Пятна родимые -
зависти, слабости, косности, лжи -
намертво въелись, продвинутой химией
их не известь, не избыть, не изжить!

Так и проходит в мечтаньях Манилова*,
напоминая плохие стихи,
жизнь в трепыханьи умишка бессильного
под причитанья рефрена унылого:
"Рада бы в рай - не пускают грехи".

Манилов— персонаж поэмы Н.В.Гоголя "Мертвые души, мечтатель, мечты которого полностью оторваны от действительности.

16-17 мая 2019 г

2019
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49772/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG