до сельбища приткнутися  і просіятись  кутами.
Освіжити душу самому собі, і в горах  політати.
О! О! йох! Форсувати осаду в горах опришків.
І по-світлому  світати  з твоїми  квітами в очах.

Улаштувався на відкриті незвичини  весни.
Яремчі гуцулки, з різних кутів
змайтесь над цвітами  душі моєї полонини.
Я наснивсь тобі, гуцулко!
І був на посідках,
і на базарі,
і над  живеньким Прутом.

І чув я постріл. Сокіл впав у водоспад.
І десь пропав.

І бачив сказ. Сіяч упав на водоскіс.
І весь скипів.

І здибав ясир. Кащур впав на водосхил.
І весь згорів.