Опубліковано: 2019.04.09
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вoлoдимир Роберта

***

Висит над пропастью скала,
Беспечно в ночь вонзая зубы.
Стоит огромный остов дуба
На той скале, как символ Зла.

Как будто пагубным огнём
Его жгла мука вековая,
Зловещим ужасом лаская,
Оставив чёрный страх на нём.

А в воздухе дрожит вина,
Мерцая серебром обмана.
В корявых пальцах великана
Бледнеет спелая луна.

И кровь её из белых ран,
Обыкновенно-голубая,
Течёт, безверием пронзая
Прозрачно-призрачный туман.

Волненье туч, как чёрный дым,
Клубясь отчаянным сомненьем,
Над мёртвым дубом странной тенью
Плывёт, соприкасаясь с ним.

А он, осатанело остр,
Луну безжалостно сжимая,
Стоит над миром, ждущим мая,
Безжизненный, но страшный монстр.

1989
© Вoлoдимир Роберта
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49619/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG