Я кручу
         польотів траси,
ти
  розкручуєш
                  орбіти:
з іншого прибув я часу,  
з паралельного –
                       ти світу.

Ми
  у всесвітів
               прибої
не зустрінемось
                    ніколи!..
Хоч
    займися
              ворожбою,
хоч лети
          до виднокола,
не побачиш,
              не оддячиш,
буруни
       не окульбачиш
ураганів
           наших доль...
Прошу, берегу,
                   знеболь
доторк, подих, рану,
                           грань,
наших
       не
          перетинань!..

Берег шлях
              перетинає
бескидами
            узбережжя.
Два життя
             він зупиняє
і за межами
              безмежжя
уриває
       рейси й прощі,
аби
    поєднати нас
у кохання
            космотрощі,
в простір
           ввічнюючи
                         час.