Опубліковано: 2019.03.08
Поетичний розділ: Наслідування, пародії, епіграми, гумористичні присвяти

Ігор Федчишин

***

"Світе тихий, краю милий,  Моя Україно,  За що тебе сплюндровано,  За що, мамо, гинеш?"

Три сторіччя з добрим гаком
жили у омані,
та чи виправим нарешті
помилку Богдана?
Чи назвемо Переяслав
зрадою народу
та чи видворим з країни
ворогів-забродів?
Перед вибором рішучим
знов ціла країна:
кіло гречки з кубом газу
й мати-Україна.
Чи дослухатись зумієм
ми до слів Кобзаря
і розриту ту могилу ,
мов страшну примару,
все ж засипемо нарешті,
залатаєм рани,
щоб всміхалось в полі жито
мирно колосками,
щоби голубіло небо,
сміхом щоб дитячим
рідний край за те прозрінння
щедро нам віддячив.
Щоб забулись протиріччя,
все зле і погане,
щоб верталися додому
всі заробітчани.
Щоб в добрі та у достатку
пеленалась доля -
“В своїй хаті своя правда
і сила, і воля!”

2019
© Ігор Федчишин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49531/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG