І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,
якщо простять її зірки.

А ми – такі інопланетні –
вже зустрічатимемо вас
в далеких галактичних нетрях,  
де пломінь розуму не згас.

Хоча матерій темних сила
його задмухувала і
землян скалічених сліпила
в окопних зморщинах Землі.

А потім злісно, в час навали
орди одвічної війни,
тіла скривавлені зривала
з душ. Разом
з ляком вишини.

Тож ми, зібгавши одежини,
злітали й вірили у млі:
за нами зірвуться невпинно
стрімкі космічні кораблі!

З Непалу, Гани, Мексики,
і з України, й з Сент-Люсії..
І, як простять її зірки,
то навіть, може, із Росії.