Опубліковано: 2019.02.08
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Чёрный снег

Встал с постели человек,
поглядел на улицу:
за окошком чёрный снег…
да и небо хмуриться.
Как же это, что не так?
Почему он чёрен?
А затем смекнул чудак –
потемнел… от ГОРЯ.
Видно, это плач небес:
может знак последний
шлёт Всевышний. Или бес
пошутил намедни.
Чёрный день и чёрный век,
чёрная лопата…
развернулся человек
и ушёл… куда-то…
Вот и ходит до сих пор
и зимой, и летом
среди рек, долин и гор –
обошёл пол света,
чтоб закончить этот стих
и дойти до сути:
ГОРЕ - где-то в нас самих,
уж не обессудьте…

04.04.2019 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49420/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG