Опубліковано: 2019.02.04
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Старому другу

Здравствуй, Друг! Какие наши годы…
Сколько ж можно временем сорить?
Разошлись пути, поспели всходы,
а могли б плечом к плечу ходить.
Те обиды – это несерьёзно,
нет в них ни начала, ни конца.
Жизнь – одна и каждый миг, возможно,
стал бы украшением венца.
Сколько песен славных не допето…
Спящих дум и откровенных чувств
костерком вниманья не согрето.
Не допит вина бокал, и грусть
оттого, что на душе морозно,
хоть весна бушует за окном.
С делать шаг ведь никогда не поздно
и вернуться в старый добрый дом…

07.03.2017 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49395/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG