Опубліковано: 2019.01.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Нет предела совершенству...

По таинственным мирам путешествует сознанье.
Всё пытается проникнуть в закрома, где ходит суть.
Удивляется дарам, постигая мирозданье.
Хочет встречного окликнуть и отдать хоть что-нибудь.

Сколько душу не корми, будет маяться родная.
И, нашедши "свято место", не приляжет в темноте.
Отношенья меж людьми — есть модель земного рая.
Если плыть светло и честно, не утонешь в пустоте.

Как к вершине не стремись, нет предела совершенству.
Все вершины во вселенной и за жизнь не сосчитать.
Но зачем-то тянет в высь, чтобы испытать блаженство.
На волне поднявшись пенной, снова падать и взлетать…

03.02.2017 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49370/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG