Опубліковано: 2019.01.14
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Мері Морозова

***

Це не до щастя, виключно до біди:
Я люблю тебе .
Це, нажаль, назавжди.
На осуд модерній юрбі.
На шкоду самій собі.
На справедливий глум
І сум.
Ти не приймеш моєї війни.
Будеш стояти,
Як завжди зі сторони.
Будеш лежати в ліжку і з твоєї руки
Будуть птахи клювати
Слів золоті зірки.
Це добре, що все розписано наперед,
Слово не птах,
Не ліки, не меч і не мед.
Слово – це тільки спосіб
Сказати про головне.
Тому, я просто буду мовчати,
І ця чаша тебе мине.
І скільки б не сплило часу, ти не лічи його.
Я завжди буду молити
За тебе Бога свого.
Щоб, коли важко, моя любов дивилась на тебе з ікон.
Світла, як сон.
Вічнодалека, як сон.

2019
© Мері Морозова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49268/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG