Літай! Нехай згинається трава,
з розбігу в усі боки. Голова
хай крутиться. Вдихай своє О-2,
За весь кисневий голод! За слова,
котрі і досі викликають млость.
За все, що було. Все що не збулось
в дурній землі – лиши її з розгону!
Бо це і є твоє єдине чудо –
літати тут, від Сяну і до скону,
від скону і до дня Страшного Суду.
Літай! Зірвавши із душі свій ремінь
безпеки, наче стрічку з випускного.
І хай цей акт нарешті відокремить
тебе від крісла, і всього земного.
Літай крізь пекло! Звідки то відомо,
що лиш в раю політ? Якщо твій дім,
чи друг, чи ворог в’яжуть із земним,
Зречись і друга, й ворога, і дому.
Всіх явних і примарних якорів.
Літай! Ти так давно цього хотів.