Опубліковано: 2019.01.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Мері Морозова

***

адвокат

Я не із тих людей, хто висува звинувачення.
Я адвокат по натурі.
Завжди когось виправдовую.
Витягну як, на коротке тюремне побачення,
Перед всіма обілю, замолю,
І знову назад заховую.

Якби відділити людину від вчинків її і зла,
Що зроблено нею,
Всі люди були би добрими.
Суддя каже — справа в нашій країні,
Що до наслідків цих призвела.
Але мірить підсудних цієї ж країни догмами.

Якби полюбити людину просто, а не за щось там,
За те що вона була.
Жила за людськими канонами.
Священник говорить — вся справа в Господі
Що дав людям спокусу зла.
Але судить своїх прихожан за тими ж земними законами.

Так ми люди. Не янголи.
Не злочинці і не святі.
Ми міняємось кожну мить.
Осудив нас — а ми вже інші.
Я письменник. І я вважаю одне —
Що вся справа у доброті.
Тому я не пишу законів.
Тому я складаю  вірші.


2019
© Мері Морозова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49223/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG