Опубліковано: 2019.01.12
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Теплов

Гуттаперчевый рай

В беспамятстве дней прозябая,
бесславно транжирится век.
Над пропастью, сладко витая,
летит от себя человек.
Отбившись от стаи, химеры
зовут в гуттаперчевый рай.
Утеряны чувства и меры,
симфонией кажется лай.
По венам блуждает отрава,
ликует и бесится чёрт.
Душа на задворках страдает,
надеясь, авось повезёт…
и с новым предутренним вдохом
пробьётся сквозь темень звезда.
И жизнь соберётся по крохам,
помчатся на свет поезда…
Но только везения – мало,
"авось" – несерьёзный мотив.
От дна отрываясь устало,
всплывёт он, мечту прихватив.
И вновь через тернии к звёздам
прорвётся, порвав удила.
Мир снова им будет опознан,
и примет "в чём мать родила"…

30.11. 2016 г.

2019
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49211/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG