Опубліковано: 2019.01.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вoлoдимир Роберта

Д Ж О К О Н Д А

Всегда её голос я слышал.
Весь мир без неё был мне мал.
Унижен, но так же возвышен,
Я долго пред нею стоял.

Мой взгляд восхищенный и грубый
Лился воспаленной рекой...
Улыбкой увитые губы
Дарили тепло и покой.

Пронзая добром неизбежным,
Лишая рассудка и сил,
Глаза излучали всю нежность,
Которую мир накопил.

Вдруг прошлое стало ошибкой –
И даже минуты в раю...
А руки светились улыбкой
И гладили душу мою.

1988
© Вoлoдимир Роберта
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49204/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG