Зима, зима… Хоча іще не лютий,
А лише грудень добігає строк.
Йде рік Новий. Його чекають люди,
З минулого не винісши урок.

Хтось дістає програми і портрети
Політиків, які вже віджили,
І в соцмережах їх апологети
Доводять: «От би з ними зажили!»

І гонить затхлим духом нафталіну
Від тих білбордів, що навкруг висять,
Бо розумієш, будуть неодмінно
Старі посули знову роздавать.

І обіцять, так, як і обіцяли,
Нам рай земний, мабуть, ще за життя.
Ми стільки цих обіцянок вже мали
В лихих руїнах нашого буття.

А люди ж виконання їх чекали
І виживали тільки, як могли.
Ледь не забув, «пайки» ще роздавали,
І йдуть чутки, що знову привезли.

Мені тут кажуть: «Більше оптимізму!»
Та я ж не проти, підкажіть де взять.
Боюсь лише, що в хвилях популізму
Його вже дуже складно відшукать.

Та, попри все, не гасне ще надія,
Що знайдем зміну нинішнім «панам».
Хоча вони все гречку сіють, сіють,
Щоб заліпити рота нею нам.