Опубліковано: 2018.12.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Доверие

Ах, как же хочется поверить...
ТЕБЕ, мой зритель в темном зале.
Не проверять, не лицемерить,
поднять все жалюзи в забрале.
Не ждать подвоха в виде лести
иль равнодушного молчанья.
Надеяться, что слово чести
все ж прозвучит, как дань признанья.
Играть и радоваться жизни,
ведь этот театр нами создан.
Чтобы пришло тепло от мысли,
что след твой все-таки опознан.

История моя наивна...
сколь не крутись в кромешной тьме,
доверие — оно взаимно,
важней, чтоб ТЫ поверил мне...

24.07.2016 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49054/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG