Опубліковано: 2018.12.11
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Олексій Боричев

Остыла поздняя вода...

Остановилась. Монотонно остыла поздняя вода.
Стеклянный мир осиротевший тепла уже не получает.
Сквозь синь осин по мшистым тропам тепло уходит навсегда.
Октябрь молчит и безысходно играет скользкими лучами.

Кого спросить? Кому ответить?.. О чём? – Да просто ни о чём.
Сквозь памяти прищур глубокий видны события нечётко.
Бликует поздних дней водица холодным тлеющим лучом,
Не ведая ни колкой правды, ни лжи, ни горя, ни отчётов.

А гроздья снега за окошком видны отчётливо; висят
И багрянятся закосневшей улыбкой умершего лета.
По обезжизненным полянам беснуется толпа лисят:
Играют блики под ногами рыжехвостатым зимним цветом.

2018
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/49045/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG