Опубліковано: 2018.12.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Верба

У дальнего болота
росла себе вербА.
Всю жизнь ждала кого-то –
да, видно, не судьба…
Роман тянулся с ветром,
что косы ей ласкал,
был теплым только летом
и душу не искал.
А ей хотелось страсти
глубокой и шальной,
чтобы душа – на части
и в омут с головой.
Чтоб чувства захлестнули
до судорог в ветвях,
и бритвой полоснули
в оборванных цепях.
Вот, жаль живет далече
та девичья любовь,
не греет и не лечит,
не чистит чью-то кровь.
В нехоженой глубинке
тускнеет ясный взор,
подружками – кувшинки
да лягушачий хор.
Но все же, все же, все же!
Надеется и ждет,
что забредет прохожий,
полюбит и поймет…

Ей ведь летать охота…

25.05.2016 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48987/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG