Опубліковано: 2018.11.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Луч

Безропотно разбитые мечты.
Бессовестно пришедшие печали.
Отчаянно завядшие цветы.
Немой вопрос: навечно ли завяли?
Шатается обкуренный мирок.
Зима давно катается на санках.
Решили, будто бедность не порок.
Опять перекантуемся в ушанках.
Да, что там (ёли-пали!) не впервой.
Сегодня день, а завтра будет пища.
Желудок ведь не дружит с головой.
Бананы не растут на пепелище.
Но хочется к чему-то прислонить…
Не голову – слегка больное сердце.
И, если жить, так надо, братцы, ЖИТЬ!!!
И не жалеть ни сладости, ни перца.
А где-то за метелью Новый год…
В душе витает призрачное счастье.
Нет-нет, да улыбнётся небосвод.
Пробьётся луч сквозь бури и ненастье…

07.11.2018 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48891/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG