Опубліковано: 2018.11.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олексій Боричев

Осенний изгиб

Игольчатой осени синий изгиб.
Холодные чаши пространства.
В них зреет вино остропенной тоски
И предощущение странствий –

По белой печали – по льдистой реке,
По снежным путям одиночеств…
И время, зажатое в крепкой руке,
Вневременья крепкого хочет!

Вращая зубчатых небес жернова,
В муку обращая свободу,
Стараются шорохи, звуки, слова
Судьбу получить за работу.

Какого-то, кажется, нет пустяка
В сиротстве полей, в снегопадах…
Зима – росомаха, мохната, дика –
Оскалит клыки на закатах!..

Рассеялся осени синий изгиб
По воздуху снежных событий,
И кто-то в осеннем изгибе погиб,
Последний, пропащий, забытый…

2018
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48864/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG