Опубліковано: 2018.10.27
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

И всё одно. И все едины...

И всё одно. И все едины.
И – серебристая тоска –
На фоне гаснущей картины,
Где осень с дулом у виска.

Непостоянно постоянство.
А в тесном неводе времён
Опять запуталось пространство
И погрузилось в зимний сон.

Опять тускнеющим узором
С небес на ветки пал октябрь.
Сквозят безлистные просторы –
Наполнить холодом хотят

Леса, луга, поля, болота…
Но оживает иногда.
Предощущение полёта
Во временнОе никуда,

В оцепенение событий,
В анабиоз страстей и чувств…
А всё прошедшее – забыто.
Забыто намертво. И пусть!

Леса, исполненные светом,
Легко высвечивают мысль
О том, что бесполезно где-то
Искать хоть в чём-то некий смысл!

2018
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48672/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG