Опубліковано: 2018.10.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Мария Сакали

Какое щемящее чувство...

Какое щемящее чувство
неясной, томительной грусти
рождает небесная гладь
в сентябрьском разливе тепла,
когда ещё вял листопад
и сквозь пожелтевшие листья
то солнце в осколках искрится,
то рядятся в яркую синь
просветы, виднеется клин,
летящий в далёкой дали,
и кажется, будто за ним
несутся мгновения жизни,
прощаются эхом чуть слышным
с тобой, в журавлей обратившись...

На сердце со смутной тоской
мешается зыбкий покой -
до лета тебе - как рукой,
пока пуповиною связан,
а осени почерк размазан -
привычные ранее глазу
картины повсюду, хоть "жаль"
на них опускает вуаль,
рифмуясь с извечным "печаль",
но также... со звонким "встречай!".

1-2 октября 2018 г

2018
Киев
© Мария Сакали
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48541/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG