Опубліковано: 2018.09.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Застольная

Эх, Дружище... как много порой не хватает...
Может, юность, ушедшая в Лету, нам спать не дает.
Все как будто путем, осень в яркой листве утопает,
И с полей журавли, разбегаясь, уходят в полет...

Предлагаю, без слов и без лишних и резких движений
Взять вспотевший графин и наполнить граненый стакан.
Пара мощных глотков привнесет остроту ощущений,
А потом «закрепить» ... и тогда уж готовь барабан...

И не будем рыдать, и не станем без толку смеяться,
Мы же вроде не пьянь, чтоб в припадке веселья тонуть,
Но так хочется встать, чтоб открыто и честно обняться
И застольную песню, в глаза поглядев, затянуть...

Сколько в этом моменте щемящей тоски и отрады,
Как стремительно в высь поднимаются души, тела.
Мы, как дети, добры в этот миг и безудержно рады,
И останется в сердце той встречи благая стрела...

Эх, Дружище! ... Как мало порой нам хватает...

01.10.2015 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48437/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG