Опубліковано: 2018.09.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Теплов

Иосифу Кобзону

Летит по миру мощный звон…
сквозь толщу лет и лжи бетон.
Над шумом пышных похорон
знакомый слышен баритон.
Толпы гудящей камертон,
чей голос многомиллионн,
разносит весть, стирая сон,
что там (в гробу) бесспорно он.
Тот, кто эпохой опалён.
Кому-то крик, кому-то стон,
кому злорадости вагон,
но равнодушных нет персон.
И клеветать здесь не резон.
Последний, траурный поклон…

Ушёл Кобзон…

06.09.2018 г.

2018
© Андрій Теплов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48403/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG