Колисає вечір, колисає
День серпневий, мов дитя маленьке.
Догорає небо, догорає,
Ніч стирає вечір потихеньку.
Розімлілий сад спокійно диха
Яблук незрівняним ароматом.
Я ділю вечірню літню втіху
Зі старим духмяним тихим садом.
Спокій душу ніжно огортає.
Що для щастя ще людині треба?
Все довкола тихо засинає
Під стемнілим й все ж блакитними небом.