Опубліковано: 2018.07.27
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Марія Гончаренко

з циклу "Шляхами птахів"

***
ми настільки дивні істоти
що не помічаємо своєї дивності
ми без упину йдемо дорогою
на якій
не можна і півкроку ступити назад
та цього не усвідомлюємо
і думаємо що можна стояти
повернутися
піти наліво
завернути праворуч

ми дивні
бо живемо у світі
що існує в наших категоріях
як вчора сьогодні і завтра
сприймаємо їх за реальність

ми дивні
і це та єдина реальність
якої нам не уникнути
та
осягнена нами
вона постає в своїй суті
і змінює нас

2006
Київ

зі збірки "Мовчання дерев" (2006)

© Марія Гончаренко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48151/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG