укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.07.17
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Випаровування

Дюни на Марсі
                    точить піщана буря.
Чутно сигнали.
                     Наче кує зозуля.
Це маячок
              працює на всюдиході
у каламутній
                  і вохряній безодні.  
Вихори тихо
                 маревами блукають,
у шумовинні
                 обрій весь розчиняють.
В кипені обрію
                     сонця стара монета
дивиться, як
                 випаровується планета,  
разом із нею, разом, також,
                                        зі мною,
хоч і зозуля аж торохтить
                                     луною.
Звуки окремо проносяться
                                      дюн міжряддям
над розрахунками, формулами
                                             і приладдям.
А, може, це я
                   потроху стаю безсмертним?!..
Всупереч лоціям і небесним
                                        картам,
плямам іржі
                 і молекулам
                                   органічним,
щоб органічно
                    явищем
                                акустичним
зникнути раптом
                       геть
                             з екрана радара,
аби в космічному ритмі,
                                 ритмі пульсара,
тихо кувати звуки
                         в місці, де хмара
в річці відображається,
                                 де гітара
грає, співає
                досвітку, вже гнідому,
про мандрування
                        і про тяжіння дому.
Вертаю на Марс,
                        думка немов. Мов здогад:
сила тяжіння –
                      швидкості
                                     то є спогад!
Швидкість –
                 мрія дитяча сили тяжіння
тисяч галактик
                      і одного тужіння,
поки ще серцю
                     є стукотіти бажання…
Знову зозулі
                 чутно слабке кування.

2018
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні