Гроза відгуркотіла і пішла.
Лише далеко десь ще чути гомін.
І сонечко знов хвилями тепла
Про зливу, що пройшла, стирає спомин.
Хоч струменить по вулиці вода
І падають краплини рясно з листя,
Трава вже зовсім юно вигляда,
Бо дощ весь пил спекотний вимив чисто.
І легкий, ледь помітний вітерець
Наскрізь просякнув квітів ароматом...
Ну й що, що дощ! Ще літу не кінець,
Попереду його іще багато!