Ти чула, як плещеться всесвіт? Всіма своїми хвилями, полями, громаддям хмар міжзоряного пилу? Піна зірок уносить бульбашки планет з тихим-тихим шелестом – ш-ш-ш… ш-ш-ш… ш-ш-ш… А нам здається, що це – радіоперешкоди, вигадані нами з безсилля почути щось тихою зоряною ніччю й наповнити чаші радіотелескопів мінливим інопланетним світлом… Випий цей трунок з моїх рук і поцілуй мене… Чуєш? Ш-ш-ш… ш-ш-ш… То кров шурхоче по судинах просторів, замкнених в наших тілах, і хвилі всесвіту гойдають нас, несучи між берегами думок, зниклих за обріями. |